29/07/2011

Пишу коротко. стисло і по суті.

Іспити здала на 5. Сесія чудово і успішно закрита.

Розійшлася з В.

Перегоріла на Христю і І.

Оля на відпочинку, ми з нею бачилися і ще будемо. З Настьою аналогічно, поїде 11 на море, на 10 днів, з батьками. Гуляємо з нею.

Таня добре, катається на велосипеді по трошки, якого привезли десь декілька неділь тому, батько поставив, зібрав його.

Читаю. Цікаво.

Все, більше нічого нового немаю.

Завтра можливо підемо гуляти — я, Таня, Гліб.

18/06/2011

Я так розумію, що його мама приїхала сьогодні додому. Якщо це так, то я рада і розумію чому він мені не дзвонив, але..що хотіла сказати..мене не турбує те, що він не дзвонить, навіть навпаки — сьогодні цілий день ми не говорили і мені..мені добре. Тобто я не відчуваю ніякого дефіциту спілкування. Навіть більше — мені якось легше стало, чесно, незнаю чим і як це пояснити. Взагалі не знаю як називається те, що я відчуваю до нього. Він каже, що любить мене, а я..??

Я хотіла сказати йому про те, що нам треба ще нагулятися, мабуть, набратися досвіду і просто..погуляти ще. Зробити перерву, паузу. І тут коли я вже точно це вирішила — приїздить його мама. І зараз це точно не найкращий час для нашої перерви…я це розумію..але ні, я вже мало чого розумію. Тільки те, що скоро будуть іспити, все буде добре, а потім буде ЛІТО і я відриватимусь, може не зовсім так, як хотілося б але всеодно..-буду гуляти.

Говоримо з Ольою, але якщо чесно,  то щось в мені сталося і я взагалі ні з ким не хочу гуляти. З Віктором по своїх причинах, з Настьою і з Ольою..бо просто не хочеться, говорити — так, але гуляти..чомусь зникло бажання. Як так…?- я не знаю яка причина..можливо її немає, можливо я зараз намагаюся в усьому розібратися і просто я хочу пожити для себе, трошки спустить рычаги , плысть по течению желаний.

В кожного свої проблеми, свої страждання і своє життя. Іноді хочеться зробити вигляд ніби ти немаєш ніякого відношення до цього..і зробити вигляд ніби ти нічого не знаєш, і що головне — не хочеш знати. Але це тільки бажання. Треба відповідати за все. Я навіть не відчуваю себе самотньою. Мені просто непогано. Легко. Трошки сумно, навіть не знаю  від чого це але..

Завершую гарними словами, бажаючи всім приємного вечору.

Насолоджуйтесь.

14\06\2011

Просто не було бажання писати..і час йде зовсім не на це, але..сьогодні я таки перевірила, і зробила те, що давно хотіла зробити, добре що інтернет дає великі можливості! Сьогодні я видалила Віктора з друзів і не шкодую. Він мені брехав. На одного більше, а потім на одного менше. І взагалі я хочу на побачення. Так, я хочу на побачення, я давно не ходила і не відчувала те, що відчувають на побаченнях. Занизивши стандарти він не занизить мою самооцінку, яка б я не була зовні, серединка завжди солодша, або навпаки, але це вже не важливо. Нещодавно мені пропонували зустріч і я б погодилася, якби ж в нього не було дружини, яка чекає вдома, а може і не чекає, але в той момент я і про Віктора згадала і про  можливу сім»ю Олександра…Скоро приїздить його мама і я ще не визначилася з почуттями, взагалі оце все, знайомство з батьками, мама, якісь плани на відпочинок, спільні плани..це все занадто якось, мені важко це виразити. Я думаю, що він поспішає в тому, в чому ще мені рано і пропускає ті моменти, якими я хочу насолодитися..нічого дивного — різні люди різного хочуть, а я вже не зовсім розумію, що я хочу…Хоча чому ж..я хочу побачень, квітів, маленьких дрібниць, подарунків..на які і витрачатися не потрібно багато, при бажанні можна все….але він мене не розуміє. Він сам сказав, що я йому схожа на «принцесу», якій постійно, щось потрібно, а хоч би й так, я все-таки дівчина і мене не влаштовує оце все, ну і що, що я в нього перша, була б я з хлопцем вперше, я б це не виказувала ніяк, принаймні намагалася це робити…Зараз згадую Юру Андрійчука..тобто те, яким він був спочатку..Віктор таким не був і не є, і не буде, і це частично егоїзм, частично незнання того, що необхідно робити і як..Звичайно, все буває вперше, але я не знала, що вперше може бути так! Звичайно все в рамках культури(елементарної) але всеодно…він думає, що я капризна, але я просто хочу того, що є нормальним, про зірки з неба я ж не говорю…одні обіцянки і…і все. Я звичано щаслива хоча б тим, що в мене є людина, яка мене кохає…але мені важко з ним, бо..ця різниця..він мене не відчуває і .. це мабуть не те..що мені потрібно..І знайомство з його батьками — для мене це не найкраще що може бути між нами, боюсь навіть навпаки..головне, щоб вони не привязувалися і я теж..і щоб не будували планів, як оце мої..

 

Навчання йде хоч і кошмарно але всеодно, все буде добре по правилу хорошого настрою за рецептом Олі Ж.(це я така скромна про себе)

В Олі сесія скоро доходить кінця і вона їде на море, потім ми будемо гуляти, гуляти і розважатися. З Настьою бачилися в неділю, погуляли і все добре, от тільки я тепер до неї відчуваю те, про що ми з Льольою говорили(вона і Даша, я і Настя…) ну що ж..і Христю можна зрозуміти. При бажанні. Я її занадто люблю, щоб думати щось погане. Але тепер в нас розійшлися шляхи і кожен живе тепер тільки своїм життям і я люблю її…мабуть це все.

 

Скоро у Львові буде міжнародний фестиваль мистецтва — Форт Місія…я б так хотіла там побувати..Боже, якби ж тільки хтось знав..але про це ніхто не знає. Навіть він. Хоча, він взагалі мене не знає, це я відчуваю, а з цим не посперечаєшся.

 

Життя чудове. Не перестає розчаровувати мене..і тішити неперевершеними моментами, які назавжди залишаються в памяті, навіть якщо це не настільки важливо, просто таке приємно памятати.

28/05/2011

Мені  подобається Роббі Вільямс і U2..хочу вивчити англійську. Взагалі я зараз думаю(крім того, як скласти іспити, написати крок і не зїхати з рейок хиткого потягу моїх думок, слів, дій і нервів), думаю про плани на літо. Хочу поїхати з сестрою на озеру, недалеко від міста, на дачу до нас і до Тоши, Львів(обовязково) але більш за все я думаю про не поїздки, а те, чим себе зайняти. Хочу вчити англійську, певно, що біологію і  історію трохи, вчитиму вірші і читатиму по 10-20 сторінок не»програмної» літератури. Тобто, літо я хочу провести з толком, а не просто так..Ще є велике бажання записатися на танці(ну..це я не знаю чи вийде) і навчитися їздити на велосипеді. Здається, що це все. Покищо. А зараз я думаю про сесію. Тепер я розумію, що це означає! На першому курсівсе не так було..але це ж життя. Завжди вверх, завжди важче ніж раніше — це норма.

 

А тепер про будні мої-

Вчора добре здала анатомію, і взагалі навчання йде нормально, все добре. Сесія десь здається, а десь «решалово» порешает. Гуляла з Таткою, зайшли в Сицилію(я туди хотіла дуже) правда ще хочу в Мармелад і Сальвадор. Ну, в Сальвадор — бо там мистецтво, а в Мармелад — бо там гарний інтерєр і я б могла пофоткати це все діло.

Настя, здається непогано. На танці ходить, сесія і т.д.

Оля так само, здається, я точно не знаю, бо ми не так вже й часто останнім часом спілкуємося.

Толік в Польщі, щось пише мені звідти..літом приїде чи коли..я й не знаю, але мене це не дуже і цікавить.

Таня….. певно, що буде Гліба..як це сказати..динамити…шкода.Він мені подобається. Їй видно — ні.

Христя і Юра Р. цьогорічні випускники. З чим я їх і вітаю. Це сумно, їй- бо..ще й пісня в мене така(with or without you U2…)ех..

Нового в мене нічого такого немає. Віктор..з ним все ясно. Все добре. Ну..він трохи хворіє, але всеодно все добре в нього.

Да й таке, навіть немає, що написати. Сьогодні субота і в мене багато планів було, але, що я зроблю з цього всього я й незнаю сама. Якось навіть не хочу нічого робити..відпочинку хочеться. Але я собі такий режим зробила, що на цих вихідних я зовсім не втомлювалася. Ось , що означає РЕЖИМ!

 

Я стала сже давно помічати певну схожість з Юрою А. і це мене вже не дивує..це вже якось само собою виходить..І що з цим робити? Хоча я те і роблю, що дію від ссвого імені, а потім від Олі дізнаюся, що «ти копія Юри», «він так само казав». Оля на його дії ображається, а тут на мене десь частично Віктор ображається. В голові як завжди «за» і «проти» не можуть дійти до згоди.

Ну, це ж я! В мене або так, або ніяк. Роблю, що хочу останнім часом — і це дає плоди. Одні погані, а інші навіть дуже добрі.

Всім щасти. Хай нас Бог береже, тоді менше проблем буде виникати.


20/05/2011

Ще один день минає. І ти розумієш, що нічого не можеш зробити, зупинити час неможливо, а іноді так хочеться..Знаєш чого хочеться?- щоб все так і йшло..тяжко, затяжно..може це навчить? може це допоможе? може вилікує?? а може просто такий час, все є так, як має бути..це мої слова втіхи, я їх всім кажу, а тепер собі і це дивно…я в це вірю..правда це тяжко, але..Найгірше — це, коли ти не те, що щось не робиш, не зробиш, а те, що не зробив цього раніше, допустив той чи інший фрагмент, який варто було вирізати з твого життя, яке в очах Його здається нікчемним і таким простим, зверху все бачеться по-іншому.

Я мала деякі стосунки з попереднього свого досвіду, чи як це називати..Тоді хлопець міг один-два рази вжити певні слова…, ненормативну лексику в моїй присутності. Я цього дуже не люблю, це для мене неприємно! Але щоб послати мене, то це ніколи в житті, навіть натяку на таке не було. Були свого роду погрози, образи, були живі, справжні емоції, післі яких я починала думати, що я стервозне, егоїстичне чмо! Або, що я не здатна любити когось, по-справжньому, на довго і .. для мене це було страшно, неприємно. Але ніхто мене не..ні, так ще не ображали. І я , я ж теж, нікого так не ображала — все завжди було в межах нормального спілкування, так, звичайно,  був певний негатив, але..без цього ніяк.

Але..але це..вчора..світ такий малий, і все повторюється, але тепер..Те, що сталося вчора, просто неможна порівняти ні з якими кризами моїх стосунків з ним..це перейшло границю мене. Мого терпіння, моїх сил, моєї гідності, моїх найдорожчих почуттів до цієї людини. І це як машина, яку вже завели..вона  просто працює, вчора я сіла за кермо і поїхала. Тепер все. Я з ним не розмовляла зі вчора. І тепер єдине, що я в силі зробити, то це написати про все лише тут. Я нікому про це не розповідала. І не розповім. Я не буду його ігнорувати, ні, це інше,- коли тобі нічого сказати. Я сижу на колінах, заплющивши очі..я думаю про все..а відчуваю те, що мені боляче, дуже. І я вже не хочу про що-небуть говорити. Я не знала, що все може бути в таких барвах. Тепер знаю. Розумію. Це його вибір. Свій я зробила. Нестерпно.

 

А тепер про все і всіх в моєму житті.

Оля — приїздить. Навчання тяжко-важко, Юра теж..але нічого, ми прориваємось. Настя теж добре, от тільки багато навчання, як і в нас всіх..Сьогодні всі другі курси медичного ходили в похід до Колоденки. Скоро іспити, Крок, сесія це називається, і в мене все. Підсумок навчального року, підсумок…і всього….пам»ятаєте- «….Я не хочу більше йти…»

 

Все буде.

10/05/2011

Шукаю причину, наслідок якої — я захворіла. Не можу зрозуміти, що зробила не те. Ну, думки були всякі — це по-перше, а по-друге, я не можу виконувати свою роль і це мене бентежить. Просто хочеться більше підтримки і розуміння від тих, хто поряд знаходиться, іноді я відчуваю, що присутнє тільки фізичне тіло, тобто людина і тут і не тут водночас..це боляче. А особливо зараз, коли мій ліміт вичерпаний, фізичних сил майже немає, а духовні потерпають від тих жахливих відчуттів, про які я вижче написала. І здавалося б нічого серйозного, але коли я це постійно відчуваю. Це як відчуття страху, до нього не звикають, від нього сходять з розуму.

Час невблаганний.

Як би ж ти міг відчути мене. Це моє бажання. Я б відкрила доступ до свого мозку, серця..а потім і до Душі.

Що ж це таке — болить воно мені.

Сміються плачуть солов»ї.

03/05/2011

Як швидко час йде і все повз нас, і все мимо пролітають події, які колись, раніше, здались би нам вагомими, серйозними, а що тепер?

Тепер крізь іншу призму часу я спостерігаю за життям всього іншого і проживаю своє. Мабуть тільки зараз прийшло до мене якесь освітлення, якесь просвітлення я б сказала — осінило. Я раніше, як і зараз живу за таким принципом, що ніхто не є ворогом чи другом, зате кожен являється учителем. І кожна людину має знайти свого учителя, який прийде сам, коли ученик буде готовий до цього. І книги і події, впринципі як і кожна інформація може виступати учителем свого роду..І я знайшла вже джерело інформації, відеозаписи, тексти які я думала і є моїми першими вчителями, але ця людина просто мусить бути реальною(!) І я дуже здивувалася, коли просто сіла і спокійно, розклавши на полиці мого розуміння всі події, всю інформацію, я подумала, що і в мене мав би бути такий вчитель — я це просто відчуваю, але хто це?? І тут мене осінило, це та людина, яку б я скоріш вважала учеником…а ні..все склалося так як і мало..по принципам гармонії і справедливості(Всесвытны Закони Життя)- це людина яку я знаю, яка поруч, бо думає про мене і я це знаю, відчуваю..Моє здивування не таке вже і велике стало, коли я справді розібралася, адже ця людина відкриває мені очі на МЕНЕ, як це не дивно і зміни відбуваються на краще, я це дуже сильно відчуваю і надіюся. І все буде добре, боб все добре зараз..все стає краще зараз. Чому так?- просто — теперішнє являється наслідком минулого, а майбутнє — це те, що ми маємо і робимо, на що програмуємо (в майбутнє).

Від Шеба Мамі стає якась світліше, він мені схожий на дитину, в душі він точна як дитина. Світлом і радістю від нього так і віє, і пісня його гріє, так ще й східні інструменти, я завжди любила це. І мене тяне туди, до арабів, турків…їхня мова..а ще в Ірак. Якби я хотіла туди поїхати..ох…Головне в домі свому мати якесь святе місце, алтарь свого роду.

А ще так цікаво, кои дізналася про головне завдання чоловіка(перед жінкою) — це захистити її, забезпечити її, щоб вона відчувала себе захищеною(!!)- це головне. Впринципі це підтвердило мої погляди на «правильну сім ю», де чоловік є голова, але немає головних, бо всі рівні, вони рівні перед собою і перед Вищим Розумом, Богом.

Взагалі стільки інформації на мене вона просто сама йде — і це знак. А ще я зрозуміла, що всі попередні короткочасні зв»язки(ну, як з ким) теж багато чого мені дали, багато чому навчили — і це не може не радувати зараз, бо тоді, в минулому я просто не розуміла цього, не так сприймала, як треба було.

Отож все добре і так буде далі.

Трохи про близьких моїх — Саша і Настя успішно відсв»яткували 1 травня свою річницю, першу і дай бог не останню. Двоє щасливі, задоволені. Просто щасливі люди, за яких я дуже рада.

Таня з мамою були на дачі, погода була не дуже привітна до них, дощило, холодно було, але вони теж задоволені, раді. Гліб закохався в Таню, а вона….надіюсь відповість йому так, як серце підкаже.

Оля була в Каневі, казала, що дуже задоволена, отримала массу емоцій і вражень, втомлена але щаслива, як я це називаю. Що в них з Юрою — як завжди — хвилеподібно, але море іншим не буває.

Була репетиція в парку, був вітере і холодно, а ми дві години співали. І це було добре. Бо це діло яке нас повязує, взагалі молодь треба залучати до чогось корисного і приємного!

Скоро виступ..і це кінець новин.

28/04/2011

Історія про нас

Я розумію, що все життя — це випробовування, і взагалі воно дане нам на прокат. То ж треба вміти користуватися, робити це відповідально і обережно, щоб передати наступному, або просто віддати туди, звідки воно прийшло. але іноді здається, що випробовують тебе зі всіх сторін

26/04/2011

Мали бути пари — відпросились. Лише пропущені виклики.

 

 

Історія про нас

Нічого просто так не дається. Чи хотів би ти зімною розділити цілий світ? Кожну мить жити за двох, носити образ мій в пам»яті десь близько біля серця і посміхатися від згадки про мене..? Цікаво, що ти думаєш, що відчуваєш саме зараз, саме там, де ти є. А де ти є? З ким ти зараз розмовляєш, про що думаєш, про кого мрієш, що хочеш? Якби ж я була хоч одним з цих бажань.

Думаєш, я б не хотіла прожити в твоїх обіймах?? Думаєш ти мені не треба?? Думаєш я тобі не треба?? Це не так. Хоча б собі не бреши. Або ж ні, бреши, кажи мені неправду, кажи, що я тобі не треба, що не подобаюсь, що маєш іншу, що маєш іншого , можливо, бреши і обійми мене, пригорни до себе, сильно і ніжно, як тільки ти вмієш. Всеодно втрачу тебе, рано чи пізно. Я відмовляюся від такого дня, який не освітлюється промінням твого сонця, теплом твого тіла.

А давай просто все поділимо навпіл? Ні, я ладна все віддати тобі, а собі залишити тільки тебе і більше мені не треба. Більше я не хочу, ти повністю задовільнив би мої потреби, моє життя.

Мабуть ти зараз на роботі. І тобі байдуже, що я не там, що мене немає поруч, бо ти прийдеш додому скоро, де ніхто не чекає — ну і нехай. Ти приймеш душ — сьогодні тепло і дуже сонячно. Боже, ти приймеш душ. Перенесіть мене туди на мить! Я стану десь в куточку і буду просто чекати, а потім подам рушник, а потім я впаду в найсолодший транс, пристрасний сон, напівреальність, забуття…

З тобою так завжди. Важко концентрувати свою увагу на навчанні, на книжках, коли гуляю, коли сплю, коли в душі…повторюю ім»я. Навіть воно заводить мене. Може я маньяк?

Якби я була тобою, я б забрала її(себе) до себе(нього)і тримала б в обіймах…але я не ти, і не дам іншому обіймати себе…невистачає тепла твоїх рук.

Я здуріти можу. Може ти егоїст?? А може я? —

Твоя.

25/04/2011

Їздили в Дубно. Все було чудово. Дід, якого я бачила вперше, власне як і свого брата — Андрія, баба Тамара, котики і собачка. Все було класно. Ходили на могилки, вшанувати рідню, вклонитися їхнім плитам, під якими спочиває тіло і витають душі там…

 

 

Історія нас

Ніхто не знає про кого я писатиму. Можливо його вже немає? Можливо його ніхто так не кохає. А може мені варто про це не думати?? От бачиш скільки питань. А відповідь одна — люблю. І байдуже. Не знаю де він, чого не дзвонить мені. І не хочу думати чи щось сталося чи це я зробила щось не так. А знаєш, яким легким стає повітря, навіть в задушливу погоду, коли воно стоїть і про вітер можна тільки мріяти, я наповну дихаю…ним.

— «Здавалося б що там, просто наступний звичайний, нічим непримітний хлопець, подумаєш!» І це каже мені моя найкраща подруга! Та він не може бути непримітним..бо я його примітила, бо він не простий, він незвичайний. А може це правда. Він звичайний. Простий. Сам по собі, а для мене він не такий. Мене благословило небо в той день, коли ти захотів мене побачити, коли ти першим набрав мій номер, коли я почула твій голос. Він такий щирий, привітний, веселий і завжди рідний. Хоч ми і знайомі зовсім мало по мірках земного часу. Та з ним час не можливо виміряти, він стає іншим, не земним, а небесним, святим, бо ним я дорожу, кожною долею секунди. Навіть коли тиша я відчуваю, що…відчуваю тебе. І це змушує мене почервонівши, опустити очі до долу. Мабуть мені треба попросити вибачення перед ним. За те, що коли він говорить, жваво, легко і весело, я іноді не слухаю його зовсім, я думаю про його руки, очі, голос, поцілунок, який він подарував в той вечір. О, Боже, це вже ніч була. Чому з ним час набирає таких темпів?? Я хочу законцервувати його. Його і час. Нас..

І знов я одна. Особиста драма, особисте пекло без нього. Я втрачаю стільки часу, майже весь день йде кудись в прірву і то йде, а не біжить — бо без нього…без нього я живу і чого? Я так не хочу. Лише лічені секунди з ним я відчуваю себе щасливою. А весь день потім коту під..ну там все ясно. Хоча, з іншого боку, він дарує натхнення на наступний день. Хоча, хіба це день без нього?? Це так -, пуста трата часу. Час безцінний, а з ним він дорогий, він коштовний. Бути з ним це як..навіть не знаю як порівняти. Це як куштувати делікатес — дорого, повільно і МАЛО.

Я не можу нажитися, поки з ним, бо так мало часу…не в силі надихатися, насміятися. Я сумую навіть тоді, коли поруч, бо знаю, що попереду — самотня ніч, день, більшість часу…що ж це таке? Амури взбісилися і хочуть моєї крові напитися, духовної, витягуючи всю енергію, яку я використовую, думаючи про нього. А думаю я щохвилини. Навіть в снах бачу риси його обличчя і марю про ще одну розмову, одну зустріч, один поцілунок, а тоді я вже не відпущу. Поки не сп»янію в ньому.

Чому він не набирає мій номер? Якщо не хоче…то я ж сильна. Не зламаюсь. Я просто перестану дихати на мить, щоб відчути, що далі кожен день буде еквівалентний декільком хвилинам без повітря. Чортівня якась. Запав він мені і прямо в серце. Ніби іншого місця знайти не міг.

Та хай буде так, краще ніж ніяк. Є що згадати. Є за ким сумувати — це життя. І так має бути. Бо не можуть бути гарними очі, які ніколи не плакали. Правда?